Болас кріольяс (креольська гра в кулі): звідки це взялося?
Болас кріольяс походить із Венесуели, де цю гру люблять по всіх Льяносах і в сільській місцевості. Дві команди по черзі котять великі червоні й зелені кулі земляним майданчиком, намагаючись зупинити їх якомога ближче до маленької залізної кульки — мінго.
Гра колоніальних часів
Предки цієї гри — європейські ігри в кулі. У спортивній довідці венесуельського уряду сказано, що перші точні відомості розповідають про іспанського ченця, який привіз гру до Венесуели під час іспанського завоювання. Спершу грали кулями з дуже твердих порід дерева, як-от вера й гваякан, а щоб розрізняти команди, на кулях однієї сторони малювали хрест, а кулі іншої лишали чистими. Справді популярною гра стала від 1930-х років, і тепер це один із головних символів культури льянеро.
Мінго, арриме і боче
Майданчик — рівний прямокутник з утрамбованої землі, піску чи глини, в ідеалі приблизно 20 на 30 метрів, з огорожею з колод або дощок. У кожній команді по двоє гравців і по вісім важких куль. Один гравець кидає мінго — не більше ніж 5 см у поперечнику, — а потім команди кидають по черзі, долонею донизу. Арриме — м’який накат, після якого куля зупиняється біля мінго; боче — сильний кидок, що вибиває кулю суперника. Перемагає команда, яка першою набере 20 очок.
До чого тут Італія чи Франція
Болас кріольяс дуже схожа на європейські ігри в кулі, як-от бочче й петанк, тож багато хто називає Італію чи Францію. Її коріння справді сягає старих європейських ігор у кулі, але у Венесуелі вона виросла в самостійний вид спорту. 1956 року заснували Венесуельську федерацію болас кріольяс на чолі з Лоренсо Рівасом — стоматологом і пристрасним гравцем. Того ж року на зібранні в штаті Лара звели всі наявні збірки правил і об’єднали їх у перший офіційний звід.
Джерела: en.wikipedia.org ↗ · es.wikipedia.org ↗ · web.archive.org ↗
.jpg/330px-Schlumbergera_%C3%97_buckleyi_(16946879165).jpg)
