Новозеландці так люблять фейхоа, що багато хто вважає її суто новозеландським фруктом, але походить вона з високогірʼїв півдня Бразилії та Уругваю. Рослини, вивезені з Уругваю до Франції 1890 року, згодом потрапили до Каліфорнії, а тоді й до Нової Зеландії.
.jpeg/330px-Clementine_Close_Up_(132208599).jpeg)
📍 Міссергін (поблизу Орана), Алжир
Клементин — щаслива випадковість: гібрид мандарина й солодкого апельсина, що виріс у саду сиротинця в Міссергіні поблизу Орана в Алжирі. 1902 року його назвали на честь брата Клемана Родьє, який доглядав за деревцем.
📍 Японія (уперше вирощувати почали в Сідзуоці)
Справжнє васабі — це натертий стовбур рослини, що росте дико в холодних гірських струмках Японії; її вперше почали вирощувати близько 400 років тому в Сідзуоці. Більшість «васабі» за межами Японії — насправді хрін, гірчиця та зелений барвник.
📍 Лондон (готель „Савой“), Англія
Французький шеф-кухар Оґюст Ескофʼє створив „Персик Мельба“ в лондонському готелі „Савой“ 1892 або 1893 року на честь австралійської сопрано Неллі Мельби, яка тоді блищала в Ковент-Гардені.
.jpg/330px-Day_13_El_sombrero_esta_listo_(32255918006).jpg)
📍 Еквадор (від Монтекристі до Куенки)
Панамські капелюхи плетуть в Еквадорі з соломки пальми токілья. Хибну назву вони дістали, бо мандрівники, зокрема золотошукачі часів золотої лихоманки, що перетинали перешийок, купували їх у Панамі. 2012 року ЮНЕСКО внесла це ремесло до свого списку.
📍 Атлантичне узбережжя Бразилії
Tapir походить від tapi’ira в давній тупі, якою колись говорили вздовж узбережжя Бразилії. Три види тапірів живуть в Америці, а четвертий, чорно-білий малайський тапір, — у Південно-Східній Азії. Їхні найближчі живі родичі — коні й носороги.
📍 Південна Америка (Бразилія та сусідні країни)
Бугенвілія, квітка середземноморських балконів, родом із Південної Америки й росте в дикій природі від Бразилії до Перу та Аргентини. Її названо на честь французького мандрівника Луї-Антуана де Бугенвіля, чия експедиція її описала.