Татамі (солом’яні підлогові мати): звідки це взялося?
Татамі походять зі старих столиць Японії — Нари та Кіото. Ці підлогові мати, сьогодні щільні основи під плетеним покриттям із ситнику, вперше з’явилися в домівках знаті в добу Хейан (794–1185), і японські кімнати досі міряють кількістю матів, що в них уміщаються.
Мати, які можна скласти
Назва походить від дієслова татаму — «складати» або «класти стосом», бо ранні татамі були такими тонкими, що їх можна було скласти чи покласти стосом, коли ними не користувалися. Давній літопис «Кодзікі» вже називає кілька їхніх видів — з осоки, шкур і шовку. Найдавніше збережене татамі, середини VIII століття, зберігається в храмі Тодай-дзі в Нарі. У домівках хейанської знаті підлоги були дерев’яними, і кілька матів розкладали як сидіння чи ліжка — розкіш, доступна лише найвищій аристократії.
Від кількох матів до цілих кімнат
Від кінця XII століття татамі поширилися, а приблизно до XIV століття мали товсту основу зі щільно спресованої соломи. У стилі сьоїн доби Муромаці матами почали застеляти цілі кімнати, починаючи з невеликих. Чайна церемонія принесла татамі до міських будинків, але широко прості люди стали користуватися ними лише із середини доби Едо (1603–1868), а в селянських селах їх почали класти тільки в добу Мейдзі (1868–1912).
Кімнати, виміряні матами
Татамі — прямокутник зі співвідношенням сторін 2:1, зазвичай близько 91 на 182 см, хоча розміри залежать від регіону: кіотський — найбільший. Японські кімнати зазвичай бувають на 4,5, 6 або 8 матів, а чайні кімнати часто на 4,5. Мат має основу завтовшки близько 5 см — колись із пресованої рисової соломи, тепер часто з пінопласту або деревно-стружкової плити, — покриття, сплетене з ситнику ігуса, і тканинну облямівку. Проте попит на нові покриття впав із 45 мільйонів 1993 року до 14,9 мільйона 2012 року.
Джерела: nippon.com ↗ · en.wikipedia.org ↗ · ja.wikipedia.org ↗
.jpg/330px-Eating_with_Chopsticks_(Unsplash).jpg)
.jpg/330px-16_mm_Film_Reel_(With_Film).jpg)
