Музика й танці

Ча-ча-ча (музика й танець): звідки це взялося?

Ча-ча-ча походить із Гавани, Куба. Скрипаль Енріке Хоррін створив його на початку 1950-х, зробивши музику танцювальних залів зручнішою для танцю, і за кілька років ча-ча-ча поширився до Мексики, США та Західної Європи.

Музика, під яку легше танцювати

Хоррін, народжений 1926 року в Пінар-дель-Ріо, виріс у Гавані й у 12 років узявся за скрипку. Він грав у чарангах — кубинських танцювальних оркестрах із флейтою та струнними, а згодом прийшов до Orquesta América. На її танцювальних вечорах він помітив, що багатьом важко даються сильно синкоповані ритми дансон-мамбо, і став писати мелодії з сильним акцентом на першу долю та якомога меншою кількістю синкоп. 1951 року він написав у Гавані «La engañadora».

Ім’я, підказане ногами

Коли Orquesta América зіграв нові п’єси в гаванському клубі Silver Star, танцюристи зімпровізували потрійний крок, і назва ча-ча-ча, як кажуть, наслідує звук їхніх ніг, що ковзають підлогою. У березні 1953 року оркестр записав «La engañadora», а на іншому боці платівки — «Silver Star», у приспіві якої звучала ця назва. До 1954 року сингл розійшовся накладом, за оцінками, 13 000 примірників — нечувано для його кубинського лейблу. На Кубі ча-ча-ча невдовзі затьмарив мамбо й дансон, а мода на нього перекинулася до Мехіко.

До чого тут Бразилія

До 1955 року музика й танець були популярні по всій Латинській Америці, у США та Західній Європі — допомогли телебачення й довгограючі платівки. Сьогодні ча-ча-ча — один із п’яти латиноамериканських танців міжнародних змагань із бальних танців, тож його кубинську батьківщину легко забути. І все ж кубинський музикознавець Олаво Ален називає його похідним від дансону, що зберіг структуру дансону та його сольну флейту.

Джерела: en.wikipedia.org › Cha cha chá (music) ↗ · en.wikipedia.org › Cha cha cha (dance) ↗ · en.wikipedia.org › La engañadora ↗ · en.wikipedia.org › Enrique Jorrín ↗ · rae.es ↗