Звідки походять музика й танці
Інструменти, музичні стилі й танці перетинали океани разом із моряками, мігрантами та платівками. Кожна історія показує, де народилися інструмент, стиль чи танець і як їх підхопила решта світу.
23 історії · континентів: 6
- Африка · 3
- Азія · 5
- Європа · 5
- Північна Америка · 5
- Південна Америка · 3
- Океанія · 2
Африка
Конголезька румба (музика)
📍 Кіншаса і Браззавіль (два Конго)
Конголезька румба склалася в 1940–50-х у Кіншасі та Браззавілі, столицях-близнюках на двох берегах річки Конго, коли місцеві гурти змішували свою танцювальну музику марінга з кубинським соном із платівок, помилково підписаних «румба». ЮНЕСКО внесло її до списку 2021 року.
Орган (духовий)
📍 Александрія, Єгипет
Орган з’явився в Александрії в III столітті до н. е., коли грецький інженер Ктесібій збудував гідравлос — «водяний орган», де тиск води гнав повітря крізь труби. Це був перший у світі клавішний інструмент.
Шекере (гарбузова брязкалка з намистом)
📍 Йорубаленд (південний захід Нігерії та Бенін)
Шекере — висушений гарбуз, обплетений сіткою з намистин або мушель каурі, — походить від йоруба Західної Африки; у словнику йоруба 1852 року воно вже є. Згодом воно стало основою й кубинської та бразильської музики.
Азія
Ангклунг (бамбуковий інструмент, що трясуть)
📍 Західна Ява (землі сунданців), Індонезія
Кожен бамбуковий ангклунг при струшуванні грає лише одну ноту, тож для мелодії потрібна ціла команда. Сунданці грають на ньому століттями; 1938 року Даенг Сутіґна з Бандунга зробив ангклунг, налаштований на західні гами.
Ансамбль барабанів тайко (кумі-дайко)
📍 Сува, Наґано, Японія
Барабанам тайко багато століть, але громовий ансамбль тайко народився 1951 року в японській префектурі Наґано, коли колишній джазовий барабанщик Дайхаті Оґуті переклав стару барабанну партитуру для команди з барабанами різних розмірів. Потім він поширив його Японією та США.
Табла (пара ручних барабанів)
📍 Північна Індія (околиці Делі)
Табла, пара ручних барабанів, склалася на півночі Індії у XVIII столітті; її перший відомий майстер, Сідхар Хан, грав у Делі. Чорне коло на кожній мембрані, с’яхі («чорнило»), — це шари рисової пасти й чорного порошку, завдяки яким барабани співають.
Танець дракона
📍 Китай
Коріння танцю дракона сягає понад 2000 років углиб, до Китаю часів династії Хань, де танці з фігурами драконів були частиною обрядів, якими просили дощу. Нині команда піднімає довгого дракона на жердинах, а великі парадні дракони часто сягають 50–70 метрів завдовжки.
.jpg/330px-Concert_crowd_(Unsplash).jpg)
K-pop (музика)
📍 Сеул, Південна Корея
Сучасний K-pop зазвичай відлічують від 11 квітня 1992 року, коли Seo Taiji and Boys виконали на корейському телеконкурсі талантів «I Know» — суміш репу й танцювального попу. Судді дали їм найнижчу оцінку вечора, а пісня потім 17 тижнів очолювала чарти.
Європа
.jpg/330px-Ballet_Slippers_(Unsplash).jpg)
Балет
📍 Ренесансні двори Північної Італії
Балет народився при дворах ренесансної Італії в XV столітті; слово походить від італійського «balletto». Катерина Медичі привезла його до Франції, а Людовик XIV 1661 року заснував королівську академію танцю — тому па в балеті мають французькі назви.
Бандонеон
📍 Німеччина (Крефельд і Хемніц)
Головний інструмент танго — німецький. Крефельдський торговець музичними інструментами Генріх Банд створив бандонеон на основі концертини в середині XIX століття, а емігранти й моряки згодом привезли його до Буенос-Айреса й Монтевідео.
.jpg/330px-11_(Unsplash).jpg)
Вальс (танець)
📍 Альпійська Баварія та Австрія
Вальс зародився у XVIII столітті як сільський танець Альп: у ньому кружляли селяни Баварії, Тиролю та Штирії, а назва походить від німецького «walzen» — «обертатися». Прославили його віденські бальні зали, хоча критики довго називали його тісні обійми непристойними.
Саксофон
📍 Брюссель, Бельгія
Джаз прославив його в Америці, але саксофон близько 1840 року збудував у Брюсселі бельгійський майстер музичних інструментів Адольф Сакс. Потім він переїхав до Парижа й 1846 року запатентував усю родину саксофонів.
Фортепіано
📍 Флоренція, Італія
Бартоломео Крістофорі, майстер інструментів при дворі Медичі у Флоренції, збудував перше фортепіано до 1700 року. Придворний опис хвалив його новий клавішний інструмент як такий, «che fa il piano, e il forte» (що грає тихо й гучно), — звідси й назва.
Північна Америка
Блюз (музика)
📍 Глибокий Південь, США (дельта Міссісіпі)
Блюз виріс з афроамериканських пісень на Глибокому Півдні близько 1860-х. Приблизно 1903 року керівник оркестру В. К. Генді почув його на залізничній станції в Міссісіпі від чоловіка, що водив ножем по струнах гітари: «найдивніша музика, яку я коли-небудь чув».
.jpg/330px-DJ_at_work_(Unsplash).jpg)
Гіп-хоп (музика)
📍 Бронкс, Нью-Йорк, США
Гіп-хоп виріс у 1970-х, а його найвідоміший день народження — 11 серпня 1973 року: вечірка перед навчальним роком у будинку в Бронксі, де діджей Кул Герк, уродженець Ямайки, ставив дві однакові платівки на двох програвачах, щоб розтягнути барабанний брейк, який любили танцюристи.
.jpg/330px-Silhouettes_on_a_dark_stage_(Unsplash).jpg)
Реґі (музика)
📍 Кінгстон, Ямайка
Реґі виріс зі ска й рокстеді наприкінці 1960-х, здебільшого в бідних кварталах Західного Кінгстона на Ямайці. Пісня Toots and the Maytals «Do the Reggay» 1968 року першою з популярних ужила цю назву, а 2018 року ЮНЕСКО внесло реґі до списку.
.jpg/330px-Tap_Shoes_Worn_by_Michelle_McCausland_-_DPLA_-_e1c1da4a848dc5f1f550cb5fec73b42b_(page_1).jpg)
Степ (чечітка)
📍 Схід Сполучених Штатів (від Нью-Йорка до Півдня)
Степ виріс у США, де афроамериканський танець зустрів ірландські джиги й англійські кльоги. Піонером був Вільям Генрі Лейн, «Майстер Джуба», який підлітком на початку 1840-х танцював у нью-йоркському кварталі Файв-Пойнтс, ймовірно, поєднуючи афроамериканські кроки з джигами.
.jpg/330px-Day_53._Dance_shoes_(32938620451).jpg)
Ча-ча-ча (музика й танець)
📍 Гавана, Куба
Ча-ча-ча народився в Гавані на початку 1950-х: скрипаль Енріке Хоррін з Orquesta América написав там «La engañadora» 1951 року. Кажуть, назва наслідує звук, з яким черевики танцюристів ковзають підлогою на трьох швидких кроках.
Південна Америка
Марінера (танець із хусточками)
📍 Узбережжя Перу (від Ліми до Трухільйо)
Марінера — танець залицяння, у якому партнери фліртують, помахуючи хусточками; у північному стилі жінки танцюють босоніж. Назву він отримав 1879 року на честь військового флоту Перу, а національний конкурс почався в Трухільйо 1960 року.
Сіку (пан-флейта для двох)
📍 Озеро Тітікака (Перу та Болівія)
Сіку — пан-флейта Анд, найрідніша аймара навколо озера Тітікака. Її трубки складаються з двох половин, іра та арка, і на ній традиційно грають двоє музикантів, що чергують ноти, щоб утворити одну мелодію.
Танго
📍 Ріо-де-ла-Плата (Буенос-Айрес і Монтевідео)
Танго народилося в 1880-х у портових містах Буенос-Айресі та Монтевідео на Ріо-де-ла-Платі. На початку XX століття його часто танцювали двоє чоловіків, бо на танцмайданчику чоловіків було більше, ніж жінок.
Океанія
Диджериду
📍 Арнем-Ленд, Австралія
Аборигени Північної Австралії, ймовірно в Арнем-Ленді, створили його за багато століть до приходу європейців. Назва «didgeridoo» не аборигенна: це звуконаслідувальне англійське слово, вперше надруковане 1908 року.
Укулеле
📍 Гонолулу, Гаваї
Майстри з Мадейри, що припливли на Гаваї 1879 року, у 1880-х перетворили свою маленьку гітару машете на укулеле, а король Калакауа зробив її улюбленицею двору. Гавайська назва означає приблизно «стрибуча блоха».