Рослина

Кактус сагуаро: звідки це взялося?

Сагуаро походить із пустелі Сонора на півдні Аризони та північному заході Мексики й більше ніде в дикій природі не росте. Цей гігантський багаторукий кактус, класичне тло вестернів, може сягати понад 12 метрів заввишки й жити понад 150 років.

Кактус, що боїться морозу

Сагуаро — ендемік пустелі Сонора: він росте переважно на заході мексиканського штату Сонора та в Аризоні, а в південно-східній Каліфорнії відомо лише близько 30 диких рослин. Він трапляється від рівня моря до висоти близько 1400 метрів, і межі йому встановлює холод: тривалі морози його вбивають, тож його немає у високих пустелях північної Аризони, а також у Нью-Мексико, Техасі й Неваді. Його північна межа — гори Уалапай в Аризоні, і тому він найпівнічніший колоноподібний кактус Америки.

Повільний початок життя

Сагуаро починає життя в тіні «дерева-няньки» — найчастіше паловерде, залізного дерева чи мескіту. За перші вісім років він виростає лише на 2,5–4 см, а цвісти починає приблизно в 35 років. У національному парку Сагуаро поблизу Тусона «руки» зазвичай з’являються в 50–70 років, а в посушливіших місцях на це може піти до 100 років. Дорослим сагуаро вважають приблизно в 125 років. Середня тривалість його життя, імовірно, 150–175 років, і біологи вважають, що деякі живуть понад 200.

Квіти, плоди й ребра

Його білі воскові квіти — офіційна дика квітка штату Аризона — розкриваються після заходу сонця з квітня по червень і закриваються наступного дня по обіді; їх запилюють кажани, голуби й бджоли. Червоні плоди достигають у червні, і в кожному близько 2000 насінин. Тохоно-оодхам і піма варять із солодкої м’якоті сироп, збиваючи плоди довгими жердинами з ребер сагуаро — здерев’янілих стрижнів усередині стебла, які також слугують будівельним матеріалом у бідній на деревину пустелі.

Джерела: en.wikipedia.org ↗ · nps.gov ↗