Звідки походять рослини
Землероби, торговці й садівники везли рослини далеко від їхньої батьківщини. Кожна історія показує, де квітка, дерево чи культура ростуть у дикій природі або де їх уперше почали вирощувати.
28 історій · континентів: 6
- Африка · 6
- Азія · 3
- Європа · 2
- Північна Америка · 8
- Південна Америка · 5
- Океанія · 4
Африка
Бальзамін (недотика)
📍 Східна Африка (від Кенії до Мозамбіку)
Бальзамін із балконних ящиків і міських клумб росте дико у східній Африці, від Кенії до Мозамбіку. Його латинська назва, Impatiens, означає «нетерплячий»: стиглі стручки з насінням лускають, розкидаючи його.
Квітка «райський птах» (стрелітція)
📍 Узбережжя Східної Капської провінції та Квазулу-Наталу, ПАР
Стрелітції ростуть у дикій природі на східному узбережжі ПАР: нектарниці сідають на сині пелюстки, і, як вважають, пилок обсипає їм лапки. Джозеф Бенкс назвав рослину на честь королеви Шарлотти, герцогині Мекленбург-Стреліцької.
Олійна пальма
📍 Західна Африка (узбережжя Гвінейської затоки)
Олійна пальма родом із Західної та Центральної Африки, від Гамбії до Анголи, де люди використовують її тисячоліттями. Лише набагато пізніше її висадили в Малайзії та Індонезії, де нині величезні плантації.
Перлове просо
📍 Західний Сахель (північ Малі)
Перлове просо вперше почали вирощувати на південному краю Сахари, у районі нинішньої півночі Малі, понад 4000 років тому. Згодом воно поширилося до Індії, яка нині вирощує його більше за будь-яку іншу країну.
Садова герань (пеларгонія)
📍 Західна й Східна Капські провінції, ПАР
Балконні «герані» насправді — пеларгонії з Капського регіону Південної Африки. Кораблі, що заходили до мису Доброї Надії, імовірно, до 1600 року привезли перші з них до ботанічного саду Лейдена, а гібриди двох диких капських видів дали Європі улюблену квітку для балконних ящиків.
Щасливий бамбук
📍 Центральна Африка (від Камеруну до Конго)
Попри прізвиська на кшталт «китайський водяний бамбук», щасливий бамбук — не бамбук і не з Китаю: це драцена, що дико росте в Центральній Африці, від Камеруну до Конго. Наукова назва вшановує Генрі Сандера, народженого в Німеччині орхідного садівника в Англії.
Азія
Гінкго
📍 Гори південно-західного та східного Китаю
Гінкго — офіційне дерево Токіо, але родом воно з Китаю, де в гірських сховищах уціліло кілька гаїв, можливо, справді диких. Його предки з’явилися 170 мільйонів років тому, а жіночі дерева скидають насіння, що пахне блювотою.
Хризантема (садова)
📍 Китай
Садові хризантеми виводили в Китаї багато століть, перш ніж вони потрапили до Японії. Там квітка стала емблемою імператора, тож японську монархію називають Хризантемовим троном.
Ялиця Нордмана (новорічна ялинка)
📍 Гори східного Причорномор’я (північний схід Туреччини, Грузія та західний Кавказ)
Найулюбленіша в Європі новорічна ялинка звучить по-північному, але ялиця Нордмана росте дико в горах навколо східного Чорного моря, у Туреччині, Грузії та на російському Кавказі. Її названо на честь фінського натураліста Александера фон Нордмана.
Європа
Гіркокаштан (кінський каштан)
📍 Гори півночі Греції та Албанії
Каштан із британських шкільних подвір’їв родом із Балкан: дикий гіркокаштан зберігся лише в кількох гірських лісах півночі Греції, Албанії та сусідніх земель. Усюди інде його висадили люди.
Цукровий буряк
📍 Пруссія (Берлін і Сілезія), Німеччина/Польща
Буряк, що дає близько п’ятої частини світового цукру, вивели в Пруссії: Андреас Маргграф виявив цукор у буряках у Берліні 1747 року, а його учень Франц Ахард вивів лінію, від якої походить білий сілезький буряк, і 1801 року заснував у Сілезії перший бурякоцукровий завод.
Північна Америка
Дугласова ялиця (псевдотсуга)
📍 Захід Північної Америки (від Британської Колумбії до Каліфорнії та Скелястих гір)
Дугласова ялиця росте дико на заході Північної Америки, від Британської Колумбії до Каліфорнії та вздовж Скелястих гір. Це не справжня ялиця, а назва вшановує Девіда Дугласа, шотландського збирача рослин, який у 1820-х надіслав її насіння до Британії.
Жоржина
📍 Нагір’я Центральної Мексики
Майже всі дикі види жоржин ростуть лише в Мексиці — на батьківщині роду й у центрі його різноманіття. Іспанський ботанік Антоніо Хосе Каванільєс 1791 року назвав квітку Dahlia на честь шведського ботаніка Андерса Даля.
Кактус сагуаро
📍 Пустеля Сонора (Аризона, США, і Сонора, Мексика)
Гігантський кактус із вестернів дико росте лише в пустелі Сонора в Аризоні та на північному заході Мексики. Він росте так повільно, що перші «руки» з’являються через 50–100 років, а жити може понад 150 років.
Канола (олійна культура)
📍 Канадські прерії (Вінніпег і Саскатун)
Жовті поля каноли здаються давніми, але канолу вивели з ріпаку в 1970-х канадські вчені в Манітобі та Саскатуні, які зменшили в ньому вміст ерукової кислоти, щоб отримати їстівну олію. Назва походить від «Canadian oil» — «канадська олія».
Монстера
📍 Південна Мексика та Гватемала
Монстера походить із дощових лісів південної Мексики та Гватемали. Її видова назва «deliciosa» означає «смачна»: стиглі плоди їстівні.
Плюмерія (франджипані)
📍 Мексика, Центральна Америка та Карибські острови
Улюблена гавайська квітка для гірлянд — там новачок: плюмерія родом із Мексики, Центральної Америки та Карибів, а на острови її 1860 року привіз німецький лікар Вільям Гіллебранд. Інша назва, франджипані, походить від парфуму італійського маркіза.
Пуансетія (різдвяна зірка)
📍 Тихоокеанські схили Мексики та Гватемали
Різдвяні пуансетії в дикій природі ростуть кущами на тихоокеанських схилах Мексики та Гватемали. Їхні червоні «пелюстки» — насправді листки, а назву рослина отримала на честь Джоела Пойнсетта, посланця США в Мексиці, який відправив її додому в 1820-х.
Сосна промениста (монтерейська)
📍 Центральне узбережжя Каліфорнії, США
Монтерейська сосна росте в дикій природі лише на короткій ділянці центрального узбережжя Каліфорнії та на двох мексиканських островах. Проте саме вона становить близько 90% плантаційних лісів Нової Зеландії.
Південна Америка
Антуріум (фламінгова квітка)
📍 Південно-західна Колумбія та Еквадор
Блискучий серцеподібний гавайський антуріум родом із Колумбії та Еквадору й дістався островів із Лондона лише 1889 року. Червоне «серце» — не пелюстка: справжні квіти — це крихітні горбки на його качані.
Бугенвілія
📍 Південна Америка (Бразилія та сусідні країни)
Бугенвілія, квітка середземноморських балконів, родом із Південної Америки й росте в дикій природі від Бразилії до Перу та Аргентини. Її названо на честь французького мандрівника Луї-Антуана де Бугенвіля, чия експедиція її описала.
Водяний гіацинт (ейхорнія)
📍 Басейн Амазонки, Бразилія
Водяний гіацинт нині душить озеро Вікторія, річку Конго та водойми по всій тропічній Азії, але ця плавуча рослина походить з басейну Амазонки. Садівники поширили її заради бузкових квітів, а її килими можуть подвоїтися за один-два тижні.
Джакаранда (дерево)
📍 Південно-центральна частина Південної Америки (північ Аргентини, Парагвай, південь Болівії)
Джакаранди ростуть у дикій природі в південно-центральній частині Південної Америки, де вид нині визнано вразливим. А в Преторії (ПАР) їх висадили стільки — десятки тисяч, — що місто прозвали «Містом джакаранд».
Різдвяник (шлюмбергера)
📍 Прибережні гори південного сходу Бразилії
Різдвяник — зовсім не пустельна рослина: його дикі предки-шлюмбергери ростуть на деревах і скелях у туманних прибережних горах південного сходу Бразилії. Там їх звуть flor de maio — «травнева квітка», бо цвітуть вони восени Південної півкулі.
Океанія
Араукарія різнолисткова (норфолкська сосна)
📍 Острів Норфолк (Австралія), південна частина Тихого океану
Ця «жива новорічна ялинка» — не справжня сосна, і дико росте лише на крихітному острові Норфолк і сусідньому острові Філліп між Новою Зеландією та Новою Каледонією. 1774 року капітан Кук сподівався пустити її високі прямі стовбури на щогли, але деревина була недостатньо міцною.
Пальма кентія (говея)
📍 Острів Лорд-Гав, Австралія
Класична пальма готельних холів і вікторіанських вітален росте в дикій природі лише на острові Лорд-Гав, клаптику суходолу в Тасмановому морі біля берегів Австралії. Острів’яни збирають її насіння для розсадників усього світу з 1870-х.
Цукрова тростина
📍 Нова Гвінея
Цукрову тростину вперше одомашнили на Новій Гвінеї. Австронезійські мореплавці поширили її Тихим океаном і на захід до Індії, де флотоводець Олександра Македонського Неарх дивувався «очерету, що дає мед без бджіл».
Чайне дерево (джерело олії чайного дерева)
📍 Північний Новий Південний Уельс і південно-східний Квінсленд, Австралія
Чайне дерево не споріднене з чайним кущем: це австралійська миртова рослина, що дико росте вздовж потоків і заболочених рівнин на півночі Нового Південного Уельсу та на південному сході Квінсленду. Олія з його листя стала товаром у 1920-х.