Кюдо (шлях лука): звідки це взялося?
Кюдо походить з Японії. Воно виросло із самурайської стрільби з лука, 1919 року дістало нинішню назву — «шлях лука», — і сьогодні ним займаються понад сто тисяч людей по всьому світу.
Лук самурая
Стрільба з лука в Японії сягає доісторичних часів: бронзові дзвони доби Яйой (бл. 500 року до н. е. – 300 року н. е.) уже зображують довгий лук, який тримають нижче середини. Коли наприкінці доби Хейан (794–1185) до влади прийшов стан самураїв, стрільби з лука довелося навчати, і в XII столітті з’явилися перші школи. Наприкінці XV століття швидко поширився влучний стиль пішої стрільби Хекі Данджьо Масацугу. Після того як португальці 1543 року привезли ґнотові рушниці, лук поступово втратив своє місце на війні.
Нова назва 1919 року
За довгого миру доби Едо (1603–1868) стрільба з лука стала радше дисципліною та змаганням, ніж зброєю. У добу Мейдзі (1868–1912) самураї втратили своє становище, і їхнє мистецтво стрільби, кюдзюцу, занепало. Учителі відкрили зали для простих людей, його підхопили школи, і від 1919 року його стали називати кюдо. 1953 року Всеяпонська федерація кюдо звела основні школи в єдину стандартну форму. Найпоширеніша мішень має 36 см у діаметрі, і стріляють у неї з 28 метрів.
До чого тут Китай чи Корея
Японська стрільба з лука дечим завдячує сусідам. Найдавніша письмова згадка про японський лук із коротким нижнім і довгим верхнім плечем є в «Книзі Вей», китайській історії III століття. Китайські уявлення про церемоніальну стрільбу з лука згодом вплинули на стрільбу при японському дворі, а китайські прийоми виготовлення складених луків привели з X по XII століття до луків із бамбука й дерева. Корея називає свою традиційну стрільбу з лука кунгдо — «шлях лука», але стріляє з короткого складеного лука з рогу водяного буйвола, бамбука й сухожиль.
Джерела: en.wikipedia.org › Kyūdō ↗ · en.wikipedia.org › Yumi ↗ · kyudo.jp ↗ · en.wikipedia.org › Gakgung ↗
