Порцеляна: звідки це взялося?
Порцеляна походить з Китаю, де гончарі століттями вдосконалювали тверду білу кераміку, крізь яку просвічує світло. До початку XVIII століття Європа могла її лише ввозити, берегти як скарб і намагатися повторити, тож англійською її досі звуть china.
Століття в китайських печах
Порцеляну роблять із сировини, до якої зазвичай входить каолін, і випалюють за 1200–1400 °C — такий жар робить її міцною й прозорою на світло. Китайські гончарі йшли до неї крок за кроком. Рання «протопорцеляна» сягає династії Шан (1600–1046 роки до н. е.). За Східної Хань (25–220 роки н. е.) глазуровані вироби перетворилися на високотемпературну порцеляну, а наприкінці Суй і на початку Тан гончарі досягли тієї білизни й прозорості, яких від порцеляни чекають сьогодні. Залежно від визначення технологія визріла приблизно між 200 і 800 роками н. е.
Скарб для торгівлі
Уже за Тан китайську порцеляну вивозили до ісламського світу, де її дуже цінували. За династії Сун (960–1279) «драконячі печі» могли випалювати до 25 000 виробів за раз. За династії Мін (1368–1644) такі вироби, як знаменита синьо-біла порцеляна, доходили до Азії, Африки та Європи, а 1517 року португальські купці почали торгувати з Китаєм напряму морем. Першим європейцем, який згадав порцеляну, був Марко Поло в XIII столітті.
Європа розгадує секрет
Століттями європейські гончарі робили лише наслідування, як-от вироби з так званої м’якої порцеляни, що не була справжньою порцеляною. Прорив стався в Німеччині: запис у майстерні фіксує 1708 року першу тверду білу європейську порцеляну, зроблену під керівництвом Еренфріда Вальтера фон Чірнгауза. Того ж року він помер, а 1709 року про успіх доповів його помічник Йоганн Фрідріх Бетгер, аптекар, що став алхіміком. Мануфактура в Мейсені відкрилася 1710 року. А англійською цей товар уже до 1650-х називали china — скорочення від China-ware.
Джерела: en.wikipedia.org ↗ · etymonline.com › porcelain ↗ · etymonline.com › china ↗