Whence
Коі (декоративний короп)
Тварина

Коі (декоративний короп): звідки це взялося?

Коі походять із засніжених гірських сіл Ніїґати в Японії. На початку XIX століття селяни довкола Ямакосі та Оджії, які розводили коропів на їжу, почали розводити незвичайних кольорових рибок, і створені ними «парчеві» коропи тепер плавають у садових ставках по всьому світу.

Зимова їжа в засніжених селах

Цю місцевість називали Нідзюмураґо — «двадцять сіл». Сильні снігопади відрізали її на місяці, тож селяни тримали чорних коропів як зимове джерело білка — у ставках біля своїх терасованих рисових полів, а взимку — у ставках біля хат. В епохи Бунка й Бунсей (1804–1830) вони розводили червоних і білих коропів поряд із чорними й схрещували їх, отримуючи червоно-білих риб. Систематична селекція декоративних коропів почалася там до 1820-х.

Срібна медаль у Токіо

Близько 1875 року кольорові коі ввійшли в моду, і деякі коштували дуже дорого. Префектура Ніїґата ненадовго заборонила їхнє розведення як спекулятивне заняття, але скасувала заборону після петиції селян. 1914 року заводчики з Хіґасіями й Такедзави показали своїх риб на Токійській виставці Тайсьо в парку Уено. Описані як перші такі, яких бачили в околицях Токіо, вони здобули срібну медаль. Виставка відкрила нові ринки, і ціни на коі злетіли.

До чого тут Китай

Коропів уперше одомашнили в Китаї, де амурського коропа розводили на їжу щонайменше з V століття до н. е., а китайська книжка IV століття вже описує червоних, синіх, чорних, білих і жовтих коропів. Вважають, що ці одноколірні риби були випадковими мутаціями, а не породами. Візерунчасті породи створили в Ніїґаті: кохаку й тайсьо сансьоку закріпили як породи 1917 року, а сьова сансьоку — 1927-го.

Джерела: en.wikipedia.org ↗ · nippon.com ↗

Більше з категорії: Тварини

Мериносова вівця
Тварина

Мериносова вівця

📍 Піренейський півострів

Мериносів вивели в середньовічній Іспанії, яка оберігала цю тонкорунну породу як монополію: за контрабанду вівці могли стратити. До Австралії мериноси потрапили лише 1797 року — через Південну Африку.

Австралійська вівчарка (порода собак)
Тварина

Австралійська вівчарка (порода собак)

📍 Захід США (від Каліфорнії до Скелястих гір)

Попри назву, ауссі вивели скотарі на заході Сполучених Штатів у XIX столітті, а назвали, імовірно, на честь коллі, що прибули з вівцями з Австралії. Прославили породу в середині XX століття трюкові собаки одного родео-артиста.

Ісландський кінь
Тварина

Ісландський кінь

📍 Ісландія

Ісландські коні походять від поні, яких понад 1000 років тому привезли скандинавські поселенці. Сьогодні жодного коня не можна ввезти до Ісландії, а той, що виїхав, ніколи не повернеться. Багато з них уміють особливо плавний хід, що зветься тельт.

Більше з континенту: Азія

Яблуко
Їжа

Яблуко

📍 Тянь-Шань, Центральна Азія

Дикий предок яблуні, Malus sieversii, досі росте в горах Тянь-Шаню в Центральній Азії, де яблука вперше одомашнили, перш ніж вони Шовковим шляхом дісталися Європи.

Ялиця Нордмана (новорічна ялинка)
Рослина

Ялиця Нордмана (новорічна ялинка)

📍 Гори східного Причорномор’я (північний схід Туреччини, Грузія та західний Кавказ)

Найулюбленіша в Європі новорічна ялинка звучить по-північному, але ялиця Нордмана росте дико в горах навколо східного Чорного моря, у Туреччині, Грузії та на російському Кавказі. Її названо на честь фінського натураліста Александера фон Нордмана.

Бань мі (сендвіч)
Їжа

Бань мі (сендвіч)

📍 Сайгон (Хошимін), В’єтнам

Французи привезли багет до В’єтнаму в XIX столітті, але сендвіч бань мі з паштетом, маринованою морквою й коріандром сформувався на вулицях Сайгона в 1950-х — почасти завдяки пекарям, які переїхали туди з півночі.