Музика й танці

K-pop (музика): звідки це взялося?

K-pop походить із Сеула, Південна Корея. Його сучасну форму зазвичай відлічують від 11 квітня 1992 року, коли тріо Seo Taiji and Boys виконало «I Know» — суміш репу й танцювального попу — на корейському телеконкурсі талантів.

Найнижча оцінка, найбільший хіт

Со Теджі, який починав у хеві-метал-гурті, зібрав колектив 1992 року разом з Ян Хьонсоком і Лі Джуно, і їхній сингл «I Know» вийшов 23 березня. На квітневому конкурсі талантів телеканалу MBC журі поставило пісні найнижчу оцінку вечора. Слухачі не погодилися: пісня протрималася на першому місці рекордні 17 тижнів поспіль, а успіх пояснювали бітами в стилі нью-джек-свінг, чіпким приспівом і текстами про проблеми корейського суспільства.

Від реп-танців до айдол-гуртів

Популярність тріо серед підлітків повернула музичну індустрію до підліткової поп-музики, а їхній другий альбом став першою платівкою в Кореї, що розійшлася накладом понад 2 мільйони примірників. Лі Суман заснував SM Entertainment 1995 року й розробив систему айдолів: гурт H.O.T. дебютував 1996 року після суворої підготовки з вокалу, танців, етикету та спілкування з медіа. Того ж року Ян Хьонсок, на той час уже колишній учасник тріо, заснував YG Entertainment, і айдол-гуртів ставало дедалі більше.

До чого тут Японія

Термін K-pop — південнокорейський відповідник J-pop, а перше відоме його вживання — у журналі Billboard від 9 жовтня 1999 року. Наприкінці 1990-х корейські агенції талантів також перейняли бізнес-модель айдолів із J-pop — відбір і підготовку молодих виконавців. І все ж саме звучання виросло в Сеулі: корейські музиканти змішували західну танцювальну музику, хіп-хоп, R&B і рок, а вдома корейці досі часто називають свою поп-музику gayo.

Джерела: en.wikipedia.org › K pop ↗ · en.wikipedia.org › I Know (Seo Taiji and Boys song) ↗ · koreaherald.com ↗