Диджериду: звідки це взялося?
Диджериду походить із півночі Австралії — найімовірніше, з Арнем-Ленду. Місцеві аборигени створили цю довгу дерев’яну трубу за століття до приходу європейців, і сьогодні її низьке безперервне гудіння звучить по всьому світу.
Робота термітів
Традиційний диджериду починається зі стовбура чи гілки евкаліпта, вигризених зсередини термітами. Майстри шукають дерева, у яких попрацювали терміти, і простукують деревину, щоб почути, чи резонуватиме порожнина. Дерево зрубують, очищають зсередини й знімають кору, а на вузький кінець часто додають мундштук із бджолиного воску. Довжина більшості інструментів — близько 1,2 метра; що довша труба, то нижчий звук. Щоб гудіння не уривалося, виконавці використовують кругове дихання.
Скільки йому років?
Точного віку не знає ніхто. Наскельний малюнок у Гінга-Варделіррменгу, на північному краю плато Арнем-Ленд, зображує виконавця на диджериду з двома співцями, а наскельні зображення музикантів датують періодом від 1000 до 1500 років тому. До контакту з європейцями на інструменті грали майже лише на крайній півночі Австралії. Одне з ранніх європейських свідчень — малюнок у книжці Т. Б. Вілсона 1835 року: чоловік грає на диджериду в затоці Раффлс на схід від Дарвіна.
Ім’я, вигадане англійською
Didgeridoo — не аборигенне слово. Вважають, що воно англійською наслідує звук інструмента: 1908 року газета Hamilton Spectator із Вікторії згадала «did-gery-do (порожнистий бамбук)», а 1919 року Smith’s Weekly писав, що «didjerry» звучить «didjerry, didjerry, didjerry і так до нескінченності». Музикознавиця Еліс Мойл нарахувала майже стільки ж назв, скільки мовних груп на ньому грає, серед них їдакі (yidaki) на північному сході Арнем-Ленду й мако (mako) у Західному Арнем-Ленді.
Джерела: en.wikipedia.org ↗ · theconversation.com ↗
.jpg/330px-%E3%83%AF%E3%82%A4%E3%83%B3_(%E3%82%A6%E3%82%A9%E3%83%B3%E3%83%90%E3%83%83%E3%83%88).jpg)