Музика й танці

Саксофон: звідки це взялося?

Саксофон походить із Бельгії. Адольф Сакс, майстер музичних інструментів із Дінана, який виріс у майстерні батька в Брюсселі, сконструював його близько 1840 року, а потім переїхав до Парижа, де 1846 року запатентував цілу родину саксофонів.

Мідь із тростиною

Сакс навчався гри на флейті й кларнеті в Брюсселі, і його першим важливим винаходом був удосконалений бас-кларнет. Ця робота підказала йому нову ідею: інструмент із потужністю мідних і рухливістю дерев’яних духових. Він дав йому мундштук з одинарною тростиною та конічний мідний корпус. На відміну від кларнета, який під час передування стрибає на дуодециму, саксофон передувається в октаву, тож обидва регістри мають однакову аплікатуру. За бельгійськими джерелами, перший саксофон був готовий 1841 року.

Париж і патент

1842 року Сакс переїхав до Парижа на запрошення генерал-лейтенанта де Рюміньї, щоб дати французькій армії кращі інструменти, і того ж року композитор Гектор Берліоз схвально написав про саксофон. 28 червня 1846 року Сакс отримав патент на 15 років, що охоплював 14 саксофонів у двох родинах по сім, від сопраніно до контрабаса. Невдовзі стандартом стали інструменти в строях сі-бемоль і мі-бемоль. У 1840-х і 1850-х їх узяли на озброєння французькі та британські військові оркестри, але постійним учасником симфонічного оркестру саксофон так і не став.

До чого тут Новий Орлеан

Саксофон прославив джаз, тому багато хто думає, що він народився в Америці. Насправді до США він потрапив як інструмент духових оркестрів: наприкінці XIX століття його просували там капельмейстер Патрік Ґілмор і саксофоніст нідерландського походження Едвард Лефебр. Близько 1900 року його підхопили оркестри водевілів і регтайму, а на початку 1920-х — танцювальні оркестри. Лише тоді музиканти на кшталт Коулмена Гокінса, а згодом Чарлі Паркера перетворили його на один із головних голосів джазу.

Джерела: en.wikipedia.org › Saxophone ↗ · en.wikipedia.org › Adolphe Sax ↗ · brusselstimes.com ↗