Музика й танці

Марінера (танець із хусточками): звідки це взялося?

Марінера походить з узбережжя Перу, між Лімою та Трухільйо. Це танець залицяння, у якому партнери фліртують, помахуючи хусточками, а в північному стилі жінка танцює босоніж. Перуанці вважають його своїм національним танцем.

Від самакуеки до марінери

Історики виводять танець із XVII століття та із суміші іспанських, африканських і корінних традицій. Пари на узбережжі танцювали самакуеку — грайливий танець, у якому чоловік і жінка тримаються окремо, кожен із хусточкою в руці; свій внесок зробили також тондеро північного узбережжя та ресбалоса. Танець мав багато назв. У березні 1879 року журналіст Абелардо Гамарра, відомий як Ель Тунанте, у своїй газетній колонці перейменував його на марінеру — на честь військового флоту Перу.

Ліма, північ і гори

Танець має регіональні стилі. Марінера лименья — витончена й неквапна, салонний танець, у якому жінка танцює у туфлях. Марінера нортенья швидша: чоловік у взутті, а жінка, яка зображає сільську дівчину, танцює босоніж, у сукні на кшталт тих, що носили в північних селах на початку XIX століття. Гірські марінери повільніші й ближчі до андської музики, а закінчуються уайно чи пампеньєю. Перша марінера, написана для співу з фортепіано, — «Ла кончеперла» 1892 року на слова Гамарри.

До чого тут Аргентина чи Іспанія

Іспанське коріння справжнє: Іспанія дала гітару й арфу, а колоніальні бальні танці, як-от менует, разом із хотою вплинули на марінеру. Європейські ритми на кшталт фанданго породили й інші південноамериканські танці, серед них сьєліто гаучо. Але лінія веде назад до Перу: аргентинський музикознавець Карлос Вега відносив народження самакуеки до 1610 року й до Маламбо, району Ліми.

Джерела: en.wikipedia.org ↗ · es.wikipedia.org ↗ · eltiempo.pe ↗ · expreso.com.pe ↗