Табла (пара ручних барабанів): звідки це взялося?
Табла походить із півночі Індії, з околиць Делі. Ця пара ручних барабанів склалася там у XVIII столітті й відтоді лишається головним барабаном гіндустанської класичної музики — її цінують за дзвінкі тони мембран із чорними колами.
Стара ідея, нова пара
Барабани в Південній Азії дуже давні: на рельєфі II століття до н. е. в печерах Бхаджа жінка грає на парі маленьких барабанів. Але табла в нинішньому вигляді порівняно молода. Чіткі її зображення з’являються лише приблизно з 1745 року, а форма розвивалася до початку XIX століття. Колекція інструментів Гріннелл-коледжу зазначає, що пара, імовірно, склалася при дворі Великих Моголів у Делі в другій половині XVIII століття.
Сідхар Хан і делійський стиль
Найдавніше ім’я, пов’язане з таблою в історичних записах, — Сідхар Хан Дхаді, який у XVIII столітті заснував делійську гхарану, найстарішу школу табли. Починав він як виконавець на пакхаваджі — бочкоподібному барабані, і його школа відокремила таблу від пакхаваджа легшим «двопальцевим» стилем і новими формами, як-от каїда — тема з варіаціями. Його спадкоємці заснували інші школи, серед них Лакхнау, Аджрада, Фаррукхабад і Бенарес.
Чорнило, що змушує її співати
На кожній мембрані є чорне коло — с’яхі, «чорнило», яке нарощують шарами пасти з рисового чи пшеничного крохмалю, змішаного з чорним порошком; до рецептів входять залізні ошурки. Воно дає барабанам чітку висоту звуку й дзвоноподібні обертони. Менший барабан для правої руки, зазвичай дерев’яний, настроюють на основний тон соліста молоточком і дерев’яними клинцями, а більший барабан для лівої руки, часто з латуні чи міді, дає бас. Кожен удар музиканти вчать як вимовлений склад — бол.
Джерела: en.wikipedia.org › Tabla ↗ · en.wikipedia.org › Delhi gharana ↗ · britannica.com ↗ · omeka-s.grinnell.edu ↗