Павичі родом з Індійського субконтиненту, а павич — національний птах Індії. Його сліпучий «хвіст» — насправді шлейф надзвичайно довгого пір’я, що росте над коротким справжнім хвостом, а їхній відлиск походить від крихітних структур, а не від пігменту.
.jpg/330px-Three_graceful_horses_(Unsplash).jpg)
📍 Ісландія
Ісландські коні походять від поні, яких понад 1000 років тому привезли скандинавські поселенці. Сьогодні жодного коня не можна ввезти до Ісландії, а той, що виїхав, ніколи не повернеться. Багато з них уміють особливо плавний хід, що зветься тельт.
📍 Узбережжя Східної Капської провінції та Квазулу-Наталу, ПАР
Стрелітції ростуть у дикій природі на східному узбережжі ПАР: нектарниці сідають на сині пелюстки, і пилок обсипає їм лапки. Джозеф Бенкс назвав рослину на честь королеви Шарлотти, герцогині Мекленбург-Стреліцької.
📍 Гори півночі Греції та Албанії
Каштан із британських шкільних подвірʼїв родом із Балкан: дикий гіркокаштан зберігся лише в кількох гірських лісах півночі Греції, Албанії та сусідніх земель. Усюди інде його висадили люди.
📍 Гоа, Індія
Віндалу почалося в Гоа як португальське carne de vinha d’alhos — м’ясо у вині з часником; гоанські кухарі замінили вино пальмовим оцтом і додали спецій. «Алу» — не картопля: у традиційній страві її немає.
📍 Тянь-Шань, Центральна Азія
Дикий предок яблуні, Malus sieversii, досі росте в горах Тянь-Шаню в Центральній Азії, де яблука вперше одомашнили, перш ніж вони Шовковим шляхом дісталися Європи.
📍 Китай
Тофу походить із Китаю. Легенда приписує його винахід ханьському принцу Лю Аню понад 2000 років тому, але перша чітка письмова згадка датується приблизно 965 роком н. е. У Японії тофу вперше згадано 1183 року.