Тварина

Сурикат: звідки це взялося?

Сурикати походять із сухих відкритих країв півдня Африки — з регіонів Калахарі та Кару в Ботсвані, Намібії та ПАР. Ці маленькі мангусти живуть згуртованими групами, по черзі стоять на варті й навіть учать малят полювати.

Мангусти посушливого південного заходу

Сурикат — невеликий мангуст завдовжки від 24 до 35 см і вагою менше кілограма. Він живе на південному заході Ботсвани, на заході й півдні Намібії та на півночі й заході ПАР, а на південний захід Анголи ледь заходить. Він полюбляє посушливі відкриті землі з рідкою деревною рослинністю й кам’янистим ґрунтом — від рівнин Калахарі до сухих русел річок Кару, де в середньому випадає менше 600 мм опадів на рік. Групи ховаються в норах, де стала температура захищає їх від сильної спеки й холоду.

Варта по черзі

Сурикати живуть групами від двох-трьох до приблизно 40 особин. Домінантні самиця й самець дають понад 80 відсотків малят, а решта членів групи допомагають їх ростити. Поки інші годуються, деякі стоять на варті на безпечному спостережному пункті й різким повторюваним гавкотом попереджають про орлів, соколів і змій. Сталого графіка чергувань немає: дослідження 1999 року показало, що ситі сурикати просто частіше стоять на варті, тож повний шлунок робить доброго вартового.

Уроки зі скорпіонами

Сурикати їдять переважно жуків, метеликів і молей, а також ящірок, дрібних птахів і скорпіонів. 2006 року кембриджські дослідники, які працювали в Калахарі, показали, що дорослі вчать малят давати раду такій здобичі. Помічники спершу приносять маленьким малятам мертву чи знешкоджену здобич, часто видаливши скорпіонові жало, а коли з жебрацьких криків малят стає зрозуміло, що вони підростають, дають їм більше живої здобичі. Якщо маля вагається, помічник підштовхує до нього здобич.

Джерела: en.wikipedia.org ↗ · cam.ac.uk ↗ · doi.org › science.1128727 ↗ · doi.org › science.284.5420.1640 ↗