Перлове просо: звідки це взялося?
Перлове просо походить із південного краю Сахари, з району нинішньої півночі Малі, де хлібороби одомашнили його понад 4000 років тому. Це найдавніший африканський злак в археологічному літописі, і він росте там, де кукурудза чи пшениця не вижили б.
Від дикої трави до зерна
На півночі Малі люди збирали дике перлове просо вже в V тисячолітті до н. е., коли Сахара була вологішою й усіяною озерами. Вони домішували його полову в глину для посуду, і відбитки показують, як зерна з віками ставали більшими. До середини III тисячоліття до н. е. на них видно чіткі ознаки одомашнення, як-от суцвіття, що вже не обсипалися. Геномне дослідження 2018 року звело все культурне перлове просо, від Західної Африки до Індії, до однієї дикої популяції.
Через Африку й за море
У міру того як Сахара висихала, культура поширювалася. До кінця III тисячоліття до н. е. вона дісталася западини Ход у Мавританії та долини Нижнього Тілемсі в Малі, а до першої половини II тисячоліття — півночі Гани й району озера Чад. Одомашнені форми дійшли до сходу Судану приблизно до 1850 року до н. е., а до Індії — ймовірно, морем — у II тисячолітті до н. е.; як саме просо туди потрапило, досі невідомо.
До чого тут Індія
Сьогодні Індія вирощує перлового проса більше за будь-яку іншу країну, а серед індійських штатів найбільше — Раджастхан. На півночі його називають баджра, у Карнатаці — саджже, у Тамілнаді — камбу, і з нього роблять коржі та каші. Африка, де воно з’явилося, — другий за величиною виробник, а на півночі Нігерії, у Нігері, Малі та Буркіна-Фасо це зерно — основа харчування. У світі перлове просо становить близько половини всього вирощуваного проса.
Джерела: en.wikipedia.org ↗ · pmc.ncbi.nlm.nih.gov ↗ · nature.com ↗
