Газована вода (содова): звідки це взялося?
Газована вода походить із півночі Англії. 1767 року хімік Джозеф Прістлі в Лідсі з’ясував, як зробити звичайну воду шипучою, і не минуло й двадцяти років, як інші перетворили його ідею на бізнес.
Чаша над пивним чаном
Невдовзі після середини літа 1767 року Джозеф Прістлі переїхав з Воррінгтона до Лідса, у будинок по сусідству з великою пивоварнею. Пиво, що бродило, виділяло «зв’язане повітря» — газ, який ми тепер називаємо вуглекислим, — і Прістлі почав із ним експериментувати. Він підвісив чашу з водою над чаном і виявив, що вода поглинає газ і набуває приємного смаку. Він частував нею друзів і називав це своїм «найщасливішим» відкриттям.
Від брошури до фабрики
1772 року Прістлі опублікував брошуру Directions for Impregnating Water with Fixed Air («Вказівки щодо насичення води зв’язаним повітрям»), де газ добували не з пива, а з крейди й купоросної олії, тобто сірчаної кислоти. 1773 року Королівське товариство нагородило його медаллю Коплі. Він сподівався, що шипуча вода запобігатиме цинзі в морі — цього вона не робить, — і капітан Кук брав із собою вдосконалені версії його апарата. Бізнес із цього зробили інші: Томас Генрі з Манчестера збудував першу фабрику, а Йоганн Якоб Швепп почав розливати воду в пляшки в Женеві 1783 року.
До чого тут Німеччина
Газована вода була в Німеччині задовго до Лідса, але там її робила природа. Джерела в Зельтерсі, у горах Таунус у Гессені, дають природну шипучу мінеральну воду, яку з XVII до XIX століття розвозили в керамічних пляшках. Повідомляли, що 1787 року за кордон відправили понад мільйон пляшок зельтерської. Місто живе в слові «seltzer» — так американці називають газовану воду, — а «soda» походить від солей натрію, наприклад харчової соди, які часто додають для смаку.
Джерела: en.wikipedia.org › Carbonated water ↗ · en.wikipedia.org › Joseph Priestley ↗ · revolutionaryplayers.org.uk ↗ · sciencehistory.org ↗ · en.wikipedia.org › Selters ↗
