Кімчі: звідки це взялося?
Кімчі походить з Корейського півострова. Корейці солять і ферментують овочі значно довше за тисячу років, і кімчі досі їдять майже до кожної корейської трапези, хоча більшу частину своєї історії воно зовсім не було червоним.
Соління в глиняних глечиках
У «Самгук сагі», історії корейських Трьох держав, згадано глечики для квашення овочів — ознака того, що соління тоді вже були звичною справою. У XIII столітті вчений І Гюбо написав вірш, з якого видно, що кімчі з редьки було знайомою стравою за династії Корьо: «Редька, збережена в солі, — зимова закуска від початку до кінця». До появи холодильників зимове кімчі зберігали в глиняних горщиках онгі, закопаних у землю, щоб воно не замерзло.
Як кімчі стало червоним
У ранніх записах про кімчі немає ні часнику, ні перцю чилі. Перець чилі, родом з Америки, привезли до Східної Азії португальські торговці, і до Кореї він дістався близько 1600 року; вперше там його згадано в «Чібон юсоль», енциклопедії, виданій 1614 року. Лише в XIX столітті чилі став звичним у кімчі. Пекінська капуста, основа найпоширенішого нині кімчі, потрапила до Кореї наприкінці того ж століття, і кулінарна книга того часу описує кімчі з цілих качанів, як сьогодні.
До чого тут Японія чи Китай
Квашені овочі їдять по всій Східній Азії, і кімчі має зв’язки з обома сусідами. Його головний овоч часто називають китайською капустою, а рання форма його назви, thimchoy, передавала слово, записане китайськими ієрогліфами, що означає «занурений овоч». Японія робить власну версію, яку продають як кімучі. Але кімчі — корейське, як і кімджан: щороку пізньої осені громади збираються, щоб приготувати й розділити запас кімчі на всю зиму, і 2013 року ЮНЕСКО внесло цей звичай до свого списку.
Джерела: en.wikipedia.org › Kimchi ↗ · en.wikipedia.org › Kimjang ↗ · ich.unesco.org ↗ · en.wikipedia.org › Gochugaru ↗
.jpeg/330px-Clementine_Close_Up_(132208599).jpeg)
