Садова герань (пеларгонія): звідки це взялося?
Садова герань походить із Капського регіону ПАР. З погляду ботаніки це пеларгонія — гібрид двох диких кущів із Західної та Східної Капських провінцій, і сьогодні це найпоширеніша «герань» у вазонах для підвіконь і балконів.
З Капського регіону до Лейдена
Пеларгонія — великий рід рослин, і близько 90% його видів ростуть на півдні Африки. Перший вид, про вирощування якого відомо, Pelargonium triste, імовірно, потрапив до ботанічного саду Лейдена ще до 1600 року на кораблях, що заходили до мису Доброї Надії. 1631 року англійський садівник Джон Традескант Старший купив насіння в Парижі й завіз цей вид до Англії. До 1724 року до Європи потрапило ще кілька видів, зокрема обидва батьки садової герані.
Двоє диких батьків
Pelargonium zonale, який дав гібридам темну зону на листках, зібрали в Західній Капській провінції 1689 року, а описав його нідерландський ботанік Ян Коммелін. Pelargonium inquinans, кущ Східної Капської провінції й півдня Квазулу-Наталу, вирощував на початку XVIII століття Генрі Комптон, єпископ Лондонський, і саме він дав гібридам яскраво-червоний колір. Садівники понад століття схрещували й добирали ці два види, а американський ботанік Ліберті Гайд Бейлі назвав результат Pelargonium × hortorum — «із садів».
До чого тут Середземномор’я
Червоні «герані» на сонячних балконах здаються південноєвропейськими рослинами, та й назва вказує на Європу. Лінней зарахував капські рослини до справжніх гераней, названих на честь журавля, — здебільшого рослин помірного поясу, надземна частина яких узимку відмирає. 1789 року Шарль Луї Леритьє де Брютель виокремив їх в окремий рід Pelargonium — від грецького слова «лелека», бо їхній плід схожий на дзьоб лелеки. Садівники й далі називали їх геранями, але пеларгонії витримують лише легкі приморозки.
Джерела: en.wikipedia.org › Pelargonium × hortorum ↗ · en.wikipedia.org › Pelargonium ↗ · pza.sanbi.org ↗ · ars.usda.gov ↗
