Бугенвілія: звідки це взялося?
Бугенвілія походить із Південної Америки. Ця колюча, яскраво забарвлена ліана росте в дикій природі в тропічних лісах Бразилії, Болівії, Парагваю, Перу, Уругваю та Аргентини, а до садів Європи потрапила лише на початку XIX століття.
Знахідка в Ріо-де-Жанейро
Першим європейцем, що описав рослину, був Філібер Коммерсон, ботанік навколосвітньої експедиції французького мореплавця Луї-Антуана де Бугенвіля 1766–1769 років. У Ріо-де-Жанейро Коммерсон і його помічниця Жанна Барре зібрали квітучу ліану, яку він назвав на честь керівника експедиції. Нью-Йоркський ботанічний сад вважає, що заслуга знахідки, ймовірно, належить Барре. Уперше назву опублікував — у формі «Buginvillæa» — ботанік Антуан Лоран де Жюссьє 1789 року.
До садів усього світу
На початку XIX століття перші два види, Bougainvillea spectabilis і Bougainvillea glabra, привезли до Європи. Розсадники Франції та Британії невдовзі продавали їх аж до Австралії, а сади К’ю розсилали вирощені в себе рослини британськими колоніями по всьому світу. У роді близько вісімнадцяти видів, але популярні садові сорти походять здебільшого лише від трьох — B. spectabilis, B. glabra і B. peruviana, схрещених знову й знову. Сьогодні бугенвілія — національна квітка Гренади.
До чого тут Середземномор’я
На середземноморських балконах бугенвілія почувається як удома, бо їй пасує клімат. Вона любить спеку, витримує посуху й солоне морське повітря, але боїться морозів, тож її вирощують по всьому Середземномор’ю, а також у Флориді, Каліфорнії та Південній Індії. На батьківщині, у Південній Америці, вона має багато місцевих назв: санта-ріта в районі Ла-Плати, веранера в Колумбії, папелільо в Перу й трінітарія в іспаномовних країнах Карибського басейну.
Джерела: en.wikipedia.org › Bougainvillea ↗ · en.wikipedia.org › Jeanne Baret ↗ · nybg.org ↗ · epubs.icar.org.in ↗
