Тварина

Котячий лемур (катта): звідки це взялося?

Котячий лемур, або катта, походить із півдня й південного заходу Мадагаскару — єдиного місця, де він живе в дикій природі. Із довгим хвостом у чорно-білі кільця це найвпізнаваніший і найкраще вивчений з усіх лемурів.

Ліси посушливого півдня

Як і всі лемури, котячий лемур трапляється лише на Мадагаскарі. Його ареал тягнеться від Толанаро, відомого також як Форт-Дофін, через колючі ліси півдня й на північ уздовж західного узбережжя; невелика популяція живе біля гір Андрінгітра. Це одні з найспекотніших і найпосушливіших лісів острова. Катта віддають перевагу галерейним лісам уздовж річок і проводять на землі більше часу, ніж будь-які інші лемури. Живляться вони переважно плодами й листям — до трьох десятків видів рослин.

Групи на чолі із самицями

Котячі лемури живуть групами здебільшого від 6 до 25 тварин, іноді понад 30. Верховодять самиці: вони першими вибирають їжу й партнерів, що для приматів незвично. Самиці все життя лишаються в групі, де народилися, а самці, подорослішавши, переходять до інших груп. У дорозі члени групи тримають хвости піднятими, як прапори, щоб не загубити одне одного. Групи збираються на відкритих місцях, щоб погрітися на сонці в «позі йоги» — животом до сонця, розкинувши кінцівки, — перш ніж вирушити по їжу.

Бої запахів

Для лемурів запах дуже важливий. У самців є пахучі залози на зап’ястях і грудях, а на кожній зап’ястній залозі — рогова шпора, якою вони проколюють гілки, перш ніж їх позначити. Щоб позначити стовбур дерева, лемур може навіть стати на руки. У «смердючій бійці» двоє самців-суперників стоять за кілька кроків один від одного, протягують хвости крізь зап’ястні залози й махають ними над головою, не зводячи очей одне з одного, доки один не здасться й не втече.

Джерела: en.wikipedia.org ↗ · nationalzoo.si.edu ↗ · lemur.duke.edu ↗