Напій

Жасминовий чай: звідки це взялося?

Жасминовий чай походить із Фучжоу, столиці провінції Фуцзянь на південному сході Китаю. Місто славиться тим, що винайшло спосіб ароматизувати чай, зазвичай зелений, свіжими квітками жасмину, і ще від часів династії Сун його звуть містом жасмину.

Квіти, що розкриваються вночі

Чайне листя збирають ранньої весни й зберігають, доки наприкінці літа не зацвіте жасмин. Квітки, зазвичай Jasminum sambac, зривають удень, поки вони ще щільно закриті, і тримають у прохолоді. Коли вони починають розкриватися, близько дев’ятої вечора, їх перекладають шарами із сухим чаєм і залишають приблизно на добу, поки листя вбирає аромат. Потім квітки прибирають, а чай сушать; найвищі ґатунки ароматизують шість-сім разів.

Місто жасмину

У Китаї жасмин вирощують понад 2000 років. Хроніки Фучжоу повідомляють, що його садили тут ще за династії Західна Хань, а за Тан ця місцевість стала й великим чайним краєм. Жасмин росте на прирічкових рівнинах, а чай — на схилах над ними, у ландшафті, збудованому ярусами. 2014 року Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) внесла культуру жасмину й чаю Фучжоу до переліку систем сільськогосподарської спадщини світового значення.

До чого тут Таїланд

Жасмин люблять по всій Південній і Південно-Східній Азії. Jasminum sambac походить із Бутану та Індії, це національна квітка Філіппін, а в Таїланді жасмин — символ Дня матері. Жасминовий чай роблять і в інших місцях, як-от на японській Окінаві та у В’єтнамі. Але ароматизувати чай квітами почали як китайське ремесло, а широко жасминовий чай поширився лише за династії Цин, коли Китай почав вивозити чай на Захід у великих кількостях.

Джерела: en.wikipedia.org › Jasmine tea ↗ · fao.org › en ↗ · fao.org › en ↗ · en.wikipedia.org › Jasminum sambac ↗