Асо-оке (тканина ручної роботи): звідки це взялося?
Асо-оке походить із землі йоруба на південному заході Нігерії. Ткачі йоруба — за традицією чоловіки — тчуть її вузькими смугами, які зшивають у престижну тканину для шат, шапок, запашних спідниць і головних пов’язок, а великий осередок її ткацтва — місто Ісейін.
Тканина з пагорба
Назву вільно перекладають як «тканина згори» або «тканина з пагорба» — натяк на високий статус цієї тканини; її давня назва — офі (òfì). Чоловіки-йоруба тчуть її на вузьких верстатах довгими смугами завширшки близько чотирьох дюймів (10 см), які розрізають і зшивають у суцільне полотно. Капітан Адамс, який плавав до цього краю між 1786 і 1800 роками, писав у книжці 1823 року, що тканина з Ойо перевершує будь-яку, яку роблять у сусідніх державах.
Ету, саньян і алаарі
На початку XX століття в серці традиції були три престижні тканини. Ету — індиго такого густого кольору, що він майже чорний, із тонкими світлими смужками; її фарбують, багато разів занурюючи у свіжі чани з індиго, а назва означає «цесарка» — через рябе пір’я птаха. Саньян тчуть із бежевого шовку коконів місцевих шовкопрядів роду Anaphe. Алаарі тчуть із пурпуровим шовком, який до початку XX століття йшов через Сахару з Південної Європи, через Триполі.
До чого тут Гана
Смугове ткацтво, коли вузькі ткані стрічки зшивають у велике полотно, — традиція багатьох народів Західної Африки. До того ж асо-оке мандрує: її носять і інші нігерійці, і мешканці країн неподалік, як-от Гани й Того. Один фахівець із текстилю називає причину, чому за кордоном асо-оке менш відома, ніж деякі інші африканські тканини: величезне розмаїття кольорів і стилів, які опанували ткачі йоруба. Від 1990-х за ткацтво береться дедалі більше жінок.
Джерела: en.wikipedia.org › Aso oke ↗ · en.wikipedia.org › Iseyin ↗ · collections.vam.ac.uk ↗ · adireafricantextiles.com ↗
