Звідки походять одяг і мода
Назви багатьох предметів одягу вказують не на те місце, а то й зовсім ні на яке. Кожна історія показує, де одяг, капелюх, взуття чи тканину вперше створили й почали носити.
23 історії · континентів: 6
- Африка · 3
- Азія · 4
- Європа · 6
- Північна Америка · 4
- Південна Америка · 3
- Океанія · 3
Африка
Асо-оке (тканина ручної роботи)
📍 Земля йоруба (південний захід Нігерії)
Асо-оке вручну тчуть ткачі йоруба, зазвичай чоловіки, а її головне ткацьке місто — Ісейін на південному заході Нігерії. З переливчастої червоної чи пурпурової алаарі, бежевої саньян та ету кольору індиго шиють шати, шапки й жіночі головні пов’язки геле.
Тканина кенте
📍 Гана (землі ашанті та еве)
Кенте ткуть вузькими смугами, часто завширшки з долоню, які зшивають у велике яскраве полотно. Ткалі ашанті та еве в нинішній Гані роблять його щонайменше з XVII століття; за легендою ашанті, його надихнула павутина.
Тканина куба (рафієвий «оксамит»)
📍 Касаї, ДР Конго (королівство Куба)
Тканина куба походить із давнього королівства Куба в регіоні Касаї в ДР Конго. Чоловіки ткуть квадрати з волокна рафієвої пальми, а жінки вишивають їх і підрізають стібки в м’який ворс, що виглядає і на дотик схожий на оксамит.
Азія
Високі підбори
📍 Персія (Іран)
Підбори з’явилися в Персії як взуття для верхової їзди: вони допомагали вершникам тримати ноги в стременах. Близько 1600 року, коли Персія шаха Аббаса привернула увагу Європи, підбори взули європейські чоловіки, а при дворі Людовика XIV червоні підбори вирізняли привілейованих.
Манільська шаль (мантон де Маніла)
📍 Кантон (Гуанчжоу) і Макао, Китай
Попри назву, манільські шалі — це шовкові шалі, які вишивали на експорт у Кантоні (Гуанчжоу) в Китаї. Кораблі везли їх до Іспанії через Манілу, і з довгою шовковою бахромою вони стали частиною костюма танцівниці фламенко.
Сарі
📍 Індійський субконтинент
Сарі — це один незшитий відріз тканини завдовжки приблизно від 4 до 8 метрів, який обгортають навколо талії й перекидають через плече. Воно виросло з давньоіндійської трійці — пов’язки на стегна, накидки на плечі й нагрудної стрічки; назва — від санскритського «смуга тканини».
Складане віяло
📍 Кіото–Нара, Японія
На думку більшості істориків, складане віяло винайшли в Японії. 988 року японський монах надіслав складані віяла китайському імператору, і китайці називали їх «японськими віялами». Португальські торговці, імовірно, першими привезли їх до Європи, де їх прославила Іспанія.
Європа
Берет
📍 Західні Піренеї, Франція та Іспанія
Берет був повсякденною шапкою пастухів західних Піренеїв — від долин Ансо і Ронкаль до Беарну. Майстерні довкола Олорон-Сент-Марі почали робити берети на продаж у XVII столітті, і світ дізнався цей головний убір як «баскський берет».
Блейзер
📍 Кембридж, Англія
Першими блейзерами були яскраво-червоні куртки заснованого 1825 року клубу Lady Margaret Boat Club — веслувального клубу коледжу Святого Іоанна в Кембриджі. Їх назвали blazers через «палахкий» (blazing) колір, а згодом цю назву перейняли куртки інших клубів.
Веллінгтони (гумові чоботи)
📍 Лондон, Англія
Веллінгтони названі на честь 1-го герцога Веллінгтона: на початку XIX століття він доручив своєму лондонському чоботареві, фірмі Гобі із Сент-Джеймс-стріт, переробити гессенський чобіт для верхової їзди. Перші веллінгтони були шкіряні, а непромокальні гумові з’явилися в 1850-х.
.jpg/330px-Suit_and_tie_(Unsplash).jpg)
Краватка (кравата)
📍 Хорватія (Габсбурзька Військова границя)
Краватка походить від зав’язаних шийних хусток хорватських солдатів, що служили у Франції під час Тридцятилітньої війни (1618–1648). Парижани їх наслідували й назвали «cravates» від «Croates». Нині Хорватія відзначає День краватки 18 жовтня.
Ледергозе (шкіряні штани)
📍 Баварські та Австрійські Альпи
Шкіряні штани колись носили по всій Європі, але як робочий і мисливський одяг вони вціліли в Альпах Баварії та Австрії. Коли й там вони почали зникати, учитель 1883 року заснував клуб, щоб урятувати місцевий стрій, і тепер вони — улюбленці Октоберфесту.
.jpg/330px-Boots_on_the_beach_(Unsplash).jpg)
Челсі (черевики з гумками)
📍 Лондон, Англія
Черевики без шнурків із гумками з боків винайшов у вікторіанському Лондоні Дж. Спаркс Голл, чоботар королеви Вікторії, який хвалився, що вона ходить у них щодня. «Челсі» вони стали лише в 1950-х і 60-х, коли їх знову ввела в моду публіка з Кінгс-роуд.
Північна Америка
Бейсболка
📍 Бруклін, Нью-Йорк, США
Історія бейсболки починається 1860 року, коли «Бруклін Ексельсіорс» вийшли на поле в круглих кашкетах із довгим козирком; до 1900 року кашкет «бруклінського стилю» прижився. Латексна вставка-ущільнювач, додана в 1940-х, надала сучасному кашкету його форму.
Мола (панель із шарів вирізаної тканини)
📍 Гуна-Яла (острови Сан-Блас), Панама
Жінки гуна роблять моли, накладаючи шари кольорової тканини й вирізаючи форми, щоб відкрити кольори внизу. Візерунки починалися як розпис тіла й перейшли на торгову тканину в XIX столітті; нині моли прикрашають їхні блузки.
Накидна ковдра навахо
📍 Нація навахо (Аризона та Нью-Мексико), США
Перш ніж робити килими, жінки навахо ткали смугасті вовняні ковдри, які носили на плечах. Народи Великих рівнин їх дуже цінували: 1850 року така ковдра могла коштувати 50 доларів золотом. На килими перейшли, лише коли в 1880-х на землі навахо прийшла залізниця.
Фліс
📍 Лоренс, Массачусетс, США
Фліс створили наприкінці 1970-х на текстильній фабриці Malden Mills у Лоренсі, штат Массачусетс: її поліестерову тканину для дитячих конвертів перетворили на легку й теплу суперницю вовни. Фліс так і не запатентували, тож він невдовзі поширився всюди.
Південна Америка
.jpg/330px-Day_13_El_sombrero_esta_listo_(32255918006).jpg)
Панамський капелюх
📍 Еквадор (від Монтекристі до Куенки)
Панамські капелюхи плетуть в Еквадорі з соломки пальми токілья. Хибну назву вони дістали, бо мандрівники, зокрема золотошукачі часів золотої лихоманки, що перетинали перешийок, купували їх у Панамі. 2012 року ЮНЕСКО внесла це ремесло до свого списку.
Сомбреро вуельтіао (смугастий капелюх із очерету)
📍 Долини Сіну й Сан-Хорхе (Кордова і Сукре), Колумбія
Чорно-біле сомбреро вуельтіао походить від народу сену з колумбійських долин Сіну й Сан-Хорхе. Його плетуть із очерету канья-флеча, а назва натякає на те, що косу плетуть по колу; 2004 року воно стало національним символом.
Чульо (в’язана шапка з вухами)
📍 Анди Перу та Болівії
Чульо, в’язана шапка з вухами, походить із високогір’їв Перу та Болівії. Андські в’язальники, які навчилися ремесла в іспанців, в’яжуть її з вовни альпаки, лами чи вівці; на острові Такіле на озері Тітікака в’язання чульо — спадщина зі списку ЮНЕСКО.
Океанія
Білум (сітчаста сумка)
📍 Нова Гвінея (Папуа Нова Гвінея)
Білум — розтяжна сітчаста сумка, яку жінки Нової Гвінеї вручну плетуть петлями з волокна кори. Жінки високогір’я носять її з лямкою на лобі та сумкою на спині, перетягуючи до 20 кг батату, ямсу чи дров.
Пір’яна накидка (ʻахуʻула)
📍 Гавайські острови
Гавайські вожді носили ʻахуʻула — накидки, вкриті крихітним червоним і жовтим пір’ям, прив’язаним до сітки з волокна олона. Велика мантія Камеамеа, кажуть, містить 450 000 пір’їн приблизно від 80 000 птахів; 1779 року один вождь накинув таку на капітана Кука.
.jpg/330px-National_Maritime_Museum%2C_Sydney_%2C_Dhungala_biganga_(2).jpg)
Плащ зі шкурок посума
📍 Південний схід Австралії (Вікторія, Новий Південний Уельс і Південна Австралія)
Аборигени південного сходу Австралії носили плащі з десятків шкурок посума, зшитих сухожиллями кенгуру; на внутрішньому боці шкур видряпували візерунки клану й утирали в них вохру. Плащів, зроблених до 1900 року, збереглося лише кілька.