Рис, котлета для бургера й коричнева підлива, а тепер ще й яєчня зверху: локо-моко вперше подали 1949 року в Lincoln Grill у Хіло на Гаваях. Підлітки-завсідники назвали страву на честь друга на прізвисько „Божевільний“ (loco іспанською).
.jpg/330px-Carpaccio_de_b%C5%93uf%2C_restaurant_Danieli_(Vienne%2C_Autriche).jpg)
📍 Венеція, Італія
Карпаччо створив у барі Harry’s Bar у Венеції Джузеппе Чіпріані для графині, якій лікарі заборонили варене м’ясо. Він назвав тонку, як папір, сиру яловичину на честь Вітторе Карпаччо, венеційського художника, відомого багатими червоними барвами.
📍 Берлін, Німеччина
Каривурст уперше продала в Берліні 1949 року Герта Хоєр: для смаженої ковбаски вона зробила соус із кетчупу та порошку каррі, який дістала від британських солдатів. Нині німці з’їдають за рік приблизно 800 мільйонів порцій.
📍 Ліма та узбережжя, Перу
Смужки яловичини, обсмажені у воку із соєвим соусом, цибулею й помідорами, які подають і з картоплею фрі, і з рисом: ломо сальтадо — улюблена страва перуанців, що народилася в чіфі, кухні китайських іммігрантів, які прибували до Перу з 1849 року.
📍 Район Сіднея (річка Джорджес), Австралія
Boomerang походить від мови аборигенів району Сіднея, записаний як «bou-mar-rang» 1822 року. Проте найстаріший відомий бумеранг, вирізаний з бивня мамонта, знайшли в печері в Польщі.
📍 Нова Зеландія
Mako — маорійське слово з Нової Зеландії, що означає акулу або її зуб; самоанці кажуть mago, а гавайці — manō. Короткоплавцева мако — найшвидша відома акула, відома тим, що високо вистрибує з води, коли її зачепили гачком.
_(1).jpg/330px-Road_sign_no_entry_(Norway)_(1).jpg)
📍 Тонга
Капітан Кук підхопив „taboo“ на Тонга 1777 року: тонганські вельможі, яких він запросив на обід, не їли, бо це було для них табу — заборонено. Схожі слова є по всій Полінезії, як-от гавайське kapu.