Кленовий сироп: звідки це взялося?
Кленовий сироп походить із північного сходу Північної Америки — з Квебеку та навколишніх лісів. Корінні народи регіону першими почали уварювати кленовий сік у сироп і цукор, а нині лише Квебек виробляє близько 72% кленового сиропу у світі.
Сік у весняну відлигу
Клени запасають на зиму крохмаль, а наприкінці зими й на початку весни він перетворюється на цукор, що піднімається із соком. Корінні народи північного сходу користувалися ним задовго до приходу європейців. Алгонкінські народи у весняну відлигу робили на стовбурах V-подібні зарубки й відводили сік очеретинками чи корою в глиняні відра або кошики з берести. Холодними ночами вони лишали його надворі, викидали лід, що утворювався зверху, а решту уварювали в глиняних горщиках.
Поселенці вчаться добувати сік
Корінні мешканці показали колоністам, що прибували, як добувати сік кленів у весняну відлигу, і до 1680 року європейські поселенці й торговці хутром уже заготовляли кленові продукти, свердлячи отвори буравами замість надрізати кору. До XIX століття клен цінували передусім як джерело цукру, бо тростинний цукор доводилося ввозити з Вест-Індії. Приблизно за часів Громадянської війни в США тростинний цукор там узяв гору, і виробники переключилися на сироп.
Цукрові хатини Квебеку
До 1930-х років більшість кленового сиропу у світі виробляли США. Нині Канада дає понад три чверті його, майже весь — у Квебеку, де виробники працюють за квотами, а їхня федерація навіть тримає резервні запаси сиропу. У цукровій хатині, або cabane à sucre, з 20–50 об’ємів соку уварюють один об’єм сиропу, який у Канаді має містити щонайменше 66 відсотків цукру.
Джерела: en.wikipedia.org ↗ · americanindianmagazine.org ↗
