Блюз (музика): звідки це взялося?
Блюз походить із Глибокого Півдня США, передусім із дельти Міссісіпі. Він виріс з афроамериканських пісень у десятиліття після скасування рабства, а згодом вплинув на джаз, ритм-енд-блюз і рок-н-рол.
Народжений після рабства
Блюз спирався на старішу афроамериканську музику: робітничі пісні, польові вигуки-голери, шаути й спірічуелс. Його схему «питання — відповідь» і «блюзові ноти» можна простежити до Африки. Історики зазвичай відносять його появу до десятиліть після звільнення рабів 1863 року, коли колишні раби стали здольниками й відкрилися джук-джойнти, де після важкого робочого дня можна було потанцювати. Про сільських чорношкірих музикантів писали рідко, тож найраніші роки блюзу погано задокументовані.
Ніж на струнах
Близько 1903 року керівник оркестру В. К. Генді чекав на потяг у Татвайлері, у дельті Міссісіпі, коли поруч із ним якийсь чоловік почав грати на гітарі, притискаючи до струн ніж. Він співав «Goin’ where the Southern cross’ the Dog» — про перетин залізниць у Мургеді, — тричі повторюючи рядок під те, що Генді назвав «найдивнішою музикою, яку я будь-коли чув». На таких звуках Генді збудував пісні на кшталт «Memphis Blues» і «St. Louis Blues» і став відомий як «батько блюзу».
До чого тут Чикаго
Знаменитий чиказький електричний блюз створили музиканти з Півдня. Мадді Вотерс, Гаулін Вулф, Віллі Діксон і Джиммі Рід народилися в Міссісіпі й переїхали до Чикаго під час Великої міграції. Від 1948 року, коли Мадді Вотерс записав «I Can’t Be Satisfied», місто стало осередком електричного блюзу — з підсиленою гітарою, губною гармонікою, басом і барабанами. У 1960-х гармоніст Сонні Бой Вільямсон, вихідець із дельти, гастролював Англією й допоміг надихнути британський блюзовий рух.
Джерела: en.wikipedia.org › Blues ↗ · en.wikipedia.org › W. C. Handy ↗ · msbluestrail.org ↗
.jpg/330px-Concert_crowd_(Unsplash).jpg)
.jpg/330px-Carnegiea_gigantea_Saguaro_cactus_plant_(cropped).jpg)