Whence
Тканина кенте
Мода

Тканина кенте: звідки це взялося?

Тканина кенте походить з Гани, де ткалі ашанті та еве роблять її щонайменше з XVII століття. Вузькі смуги, часто завширшки з долоню, ткуть яскравими візерунками на маленьких верстатах, а потім зшивають край до краю в одне велике полотно.

Народжена в краю ашанті

Археологи знайшли пряслиця й фарбувальні ями XIV–XVIII століть у старих містах півдня Гани, як-от Бегхо та Боно-Мансо. Усна традиція ашанті відносить початок кенте до XVII століття й до Бонвіре в нинішній області Ашанті, а одна легенда каже, що тамтешніх ткачів надихнула павутина. У XVIII столітті данські агенти описували, як майстри короля Опоку Варе розпускали привезену шовкову тафту, а його ткачі робили стрічки завширшки в три пальці.

Шовк, колір і прислів’я

На початку XIX століття шовкове кенте ашанті вже повністю склалося; 1817 року Томас Едвард Боудіч описував тканини «неймовірного розміру й ваги». Смуги сходять з маленького ручного верстата з двома ремізками, і їх кладуть поруч так, щоб візерунки чергувалися. Кожен візерунок має ім’я — часто за прислів’ям, історичною подією чи вождем. Ткачі ашанті віддають перевагу геометричним візерункам у шовку, а ткачі еве з області Вольта додають тварин, людей і літери.

До чого тут Нігерія

Нині кенте носять далеко за межами Гани. Фабричні тканини з його візерунками продають по всій Західній Африці, а палантини з кенте з’являються на випускних, особливо серед афроамериканців. Тканина зі зшитих смуг — давній тип текстилю в усьому регіоні, і, за усною традицією еве, їхнє ткацтво почалося в XVI столітті, коли ткачі прийшли разом із переселенцями, що рушили зі сходу й осіли в Гані. Але кенте належить Гані: 2024 року ЮНЕСКО внесло це ремесло до свого списку, а з 2025 року продавати як кенте можна лише тканину, виткану в схвалених громадах Гани.

Джерела: en.wikipedia.org ↗ · collections.vam.ac.uk ↗ · ich.unesco.org ↗

Більше з категорії: Одяг і мода

Накидна ковдра навахо
Мода

Накидна ковдра навахо

📍 Нація навахо (Аризона та Нью-Мексико), США

Перш ніж робити килими, жінки навахо ткали смугасті вовняні ковдри, які носили на плечах. Народи Великих рівнин їх дуже цінували: 1850 року така ковдра могла коштувати 50 доларів золотом. На килими перейшли, лише коли в 1880-х на землі навахо прийшла залізниця.

Манільська шаль (мантон де Маніла)
Мода

Манільська шаль (мантон де Маніла)

📍 Кантон (Гуанчжоу) і Макао, Китай

Попри назву, манільські шалі — це шовкові шалі, які вишивали на експорт у Кантоні (Гуанчжоу) в Китаї. Кораблі везли їх до Іспанії через Манілу, і з довгою шовковою бахромою вони стали частиною костюма танцівниці фламенко.

Пір’яна накидка (ʻахуʻула)
Мода

Пір’яна накидка (ʻахуʻула)

📍 Гавайські острови

Гавайські вожді носили ʻахуʻула — накидки, вкриті крихітним червоним і жовтим пір’ям, прив’язаним до сітки з волокна олона. Велика мантія Камеамеа, кажуть, містить 450 000 пір’їн приблизно від 80 000 птахів; 1779 року один вождь накинув таку на капітана Кука.

Більше з континенту: Африка

Бані-чау
Їжа

Бані-чау

📍 Дурбан, ПАР

Кролика (bunny) в бані-чау немає: це видовбана буханка білого хліба, наповнена каррі. Цю страву створила в 1940-х індійська громада Дурбана, де місцеві й досі замовляють «quarter mutton» — чверть буханки з бараниною.

Напій

Мурсик (кисле молоко з димком)

📍 Рифт-Валлі (нагір’я календжин), Кенія

Мурсик — молоко, що кілька днів бродить у гарбузі-горлянці, вистеленому вугіллям зі спаленої гілки, тож має димний смак і синюватий відтінок. Він походить від народу календжин із кенійської Рифт-Валлі, і ним зустрічають удома чемпіонів-бігунів країни.

Щасливий бамбук
Рослина

Щасливий бамбук

📍 Центральна Африка (від Камеруну до Конго)

Попри прізвиська на кшталт «китайський водяний бамбук», щасливий бамбук — не бамбук і не з Китаю: це драцена, що дико росте в Центральній Африці, від Камеруну до Конго. Наукова назва вшановує Генрі Сандера, народженого в Німеччині орхідного садівника в Англії.