Рослина

Гінкго: звідки це взялося?

Гінкго походить з Китаю, де в гірських сховищах ще збереглося кілька популяцій, які, можливо, справді дикі. Це останній живий вид давньої групи дерев, і люди рознесли його з Китаю вулицями міст усього світу.

Живе викопне

Скам’янілості, дуже схожі на нинішнє гінкго, мають близько 170 мільйонів років і належать до юрського періоду, а деякі знахідки з вугільної шахти в Центральному Китаї показують гінкгоподібні дерева, які лише трохи відрізняються формою листя. Група повільно згасала — можливо, її витіснили квіткові рослини, — і гінкго зникли з Північної Америки та Європи, коли клімат похолоднішав. Наприкінці останнього льодовикового періоду, близько 11 000 років тому, уцілілі дерева лишилися тільки в Китаї. Нині Ginkgo biloba — єдиний живий вид своєї родини.

Врятоване людьми

Століттями вважали, що в дикій природі гінкго вимерло. Фахівець із гінкго Пітер Крейн припускає, що в Китаї його, можливо, почали садити близько 1000 років тому — може, заради їстівного насіння, — а деякі китайські вчені думають, що багато старих дерев посадили й зберегли ченці. 2012 року дослідники повідомили про ознаки дикої популяції в горах Далоу на південному заході Китаю, а в горах Тяньму на сході є «напівдикі» гаї. МСОП відносить вид у дикій природі до таких, що перебувають під загрозою зникнення.

До чого тут Японія

У Японії гінкго широко садять від XIV століття, символ Токіо має форму листка гінкго, а 1996 року місто зробило гінкго своїм офіційним деревом. Навіть назва дерева прийшла через Японію. Німецький натураліст Енгельберт Кемпфер, перший західний дослідник цього дерева, побачив його в садах японських храмів 1690 року й записав назву ginkyō, «срібний абрикос», у написанні «ginkgo», яким користувався його перекладач із Нагасакі. І все ж уряд самого Токіо називає батьківщиною гінкго Китай.

Джерела: en.wikipedia.org ↗ · nationalgeographic.com ↗ · english.metro.tokyo.lg.jp ↗